Не вбивай. Батурин.

— Привести мені Мішку сейчас. Вішати й голови рубати може хто-небудь, а мені тут

доброго майстра треба, бо тут панове старшини, люди образовані, значиться, не чернь. Знали

вони, що таке зраджувати царя, знали...

Світлійший закашлявся, дим зайшов до горла.

— Як панове старшини вітали моїх послів, так я привітаю їх. Ще краще, бо князь

Меншиков не хоче оставатися в довгу.

Ворони надлетіли такою великою хмарою, що темно зробилося нараз, зняли такий крик,

що світлійшому годі їх було перекричати.

Казав стріляти до них. Птахи розліталися на всі боки. Нараз двох ордонансів прискакало

на спінених конях.

— Що таке?

— Гетьманські клейноди знайшлися.

— Лиш клейноди?

— І грошей чимало теж.

— Де?

— В окремому склепу.

Світлійший погладив вус. Блиснув очима, як вовк. Не скрив жадоби гроша.

— Безпечні там ті скарби? — спитав.

— Так, ваша світлосте. Коло того склепу варти ратним строєм стоять і бережуть грошей і

клейнодів тих накріпко, щоб крадежі й "утечки" з ними ніякої бути не могло, — відповів, ніби з