витривав облогу. Бачиш, як москаль палить... Це щолиш початок. Ще не обстрілялися гармати. З
кождим стрілом будуть краще попадати в ціль.
— Але і наші не дармують. Кенігзен славний артилерист. А так — дасть Бог, що й гетьман
на відбій поспіє.
— Дав би це Бог. Ти знаєш, не любила я гетьмана, а тепер нікого собі так не бажаю, як
його. Та чи прийде він? Може, й хоче, бо це його столиця, але чи може? Він же тепер не сам.
Зв'язався з Карлом і нічого на свою руку робити не може.
— Прикро, що все ми від когось другого залежні.
— Залежні, бо не визволились від власних гріхів. Знаю це по собі. Я теж у тій гріховній
неволі довгі роки жила. Все лиш себе бачила, а не других, про рідний край не дбала, хотіла, щоб
на моїм стало, хоч би світ перевернувся догори дном. А це гріх, це великий гріх, Мотре. Таких
грішників у нас дуже багато, і тому ми й помремо, мабуть, у неволі, бо Господь закаменілих
грішників тяжко кара.
Знову дриґнули мури, двері відчинилися і зачинилися нараз, шибки у вікнах задзвеніли,
замок ніби заскреготав з болю зубами.
— Бачиш, — влучають, — сказала Любов Федорівна, наслухуючи, чи не валиться мур.
Але мури заспокоїлися, куля, мабуть, загрузла в камінню, не перебивши стіни. Любов Федорівна
перехрестилася. — Ще не та, дякувати Богові, ще ми живі. Тут, Мотре, щонайважніші папери.
Заховай їх. Ти краще знаєш замок і його таємні сховки, ніж я.
Мотря прийняла збиток і за пазуху уткнула.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не вбивай. Батурин.» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 559. Приємного читання.