Не вбивай. Батурин.

ведуть, аж нараз таку тобі штуку втне, як Батурин. Царського війська впустити не хоче.

Меншиков не на жарти турбувався. Міг осоромити себе. Годі ж це бунтарське гніздо облягати

Бог вість як довго. Недалеко шведи стоять. Кожної хвилини цар може відкликати його для

розправи з Карпом. Який сором відступати з-під Батурина, не здобувши його! Все одно, що

знівечити всі свої дотеперішні воєнні заслуги, а може, й утратити ласку царя. Меншиков бачить

радість, яка з того приводу запанувала б між його зависниками, ворогами. Ні, він до того ніяк

допустити не сміє. Ще раз спробує підійти батуринщв. Пішле їм лист. І так не відповів на їхнє

вчорашнє прохання о проволоку на днів три. Може б, згодитися на те, аніж придумати якусь нову

штуку? Дотримувати слова не треба. Що таке слово у війні, та ще з бунтарями, такими, як

батуринці?

Меншиков не потребував довго заспокоювати своєї совісті. Сів і скомпонував лист, в

котрім годився не робити генерального приступу ні нині, ані завтра, якщо батуринці цього часу

не вживатимуть ані на дальше скріплювання свого города, ані на випади з нього, тільки на

наради, як і на яких услів'ях здати город, і якщо вони за той час пороблять усі потрібні

приготування, щоб туди впустити царське військо.

Лист переписано й післано Зажарським, котрий дістав окремі інструкції, щоб пильно

помічати усе, що діється в Батурині. а зокрема, який у ньому панує настрій між козаками і

міщанами.

Зажарський заткнув лист Меншикова на спис, почепив білу хоругву і переїхав Сейм.

З мурів замку, як звичайно, привітали його зневажливими словами: