Не вбивай. Батурин.

— Скоро, скоро!

І принаглювати не треба. Знають, в чім діло.

Скінчена праця, відходять. В потайнику лишається варта.

Вартові дістають приказ пильно наслухувати. Як почують глухі удари під землею, негайно

запалити льонт.

Таким чином небезпека для Батурина на якийсь час відсунена.

Чечель скріплює варти на тій частині замкових мурів. Каже, щоб пильно стежити, чи

москалі не пішлють до підкопу нових людей. Бо й це можливе, хоч не дуже правдоподібне. Або

догадаються, що сталося, або погадають собі, що земля обірвалася і засипала копачів. Так чи

інакше — не вдалася проба, і на тім самім місці вдруге її робити не треба, тим більше, що

наближається ранок.

Сіріє...

ГРЕЦЬ

Настав осінній, мрячний ранок. За якоюсь густою і мокрою занавісою готовилося щось

невідоме — як у театрі.

За Сеймом чути було придавлений гул і гамір. Тисячі людей суєтилися. Іржали коні, і

скрипіли вози.

Деколи полями пролетів гук стрілу, відгомоном відбився від мурів замку і ніби прилип до

них. Може, московські вістові знаки давали, що нові скріплення надходять, а може, офіцер карав

на місці непослушного салдата. Ще, ще — і тихо. Імла.