Не вбивай. Батурин.

Сейм. За Сеймом вздовж московського табору тусті огні горіли, перекликалися варти, патрулі від

одної до другої ходили. Москалі боялися, щоб обложені не наскочили на них. перейшовши десь

далеко Сейм, або щоб шведи не напали на них знічев'я, бо ніч була темна. Чечель і його

сердюки зіскочили по драбині на вал, зсунулися по валі, крізь рів з водою кинули місток, рачки

перелізли по нім і зирнули вділ. Тихо було. Над Сеймом кількасот кроків від них гренадієри

будували міст.

— За мною! — прошепотів Чечель, перший зіскакував на землю. Скакали босоніж між

густі корчі верболоз. Просувалася, як вужі. Тішилися, що вітер свистав, викручуючи корчмя.

Ніхто не запримітив їх, а запримітять — так буде пізно В кождого в руці ніж. За поясом для

всякого випадку пістоль і ручні бомби. На них щолиш в останній потребі черга Тепер ні.

Чечель сунувся перший, десять тіней за ним, а десять перед ним, з другого боку нори.

При норі варта. Чечель здеревів. Вартові з фузіями стояли і дивилися перед себе, в

напрямі московського табору.

Вже нічого більше й не побачать.

Може, й не знали, хто їх на другий світ післав. Крикнути не мали коли — повалилися в

лозах, як на полі снопи.

Чечель казав їх втягнути досередини, бо кожної хвилини могла прийти зміна варти.

В норі було темно. В глибині, кроків, може, з двадцять, світилася ліхтарня. Кількох людей

лежало на землі і лупало скалу. Були так зайняті своєю роботою і такий луск ішов від джаганів,

що не чули, що діється за ними. Тим часом Чечель половину своїх людей лишив біля входу, а з