Не вбивай. Батурин.

переведення ідеї.

Нараз карета стала. Зупинилася також гетьманова думка.

— Що там такого? Нам спішно! — спитав гетьман.

Йому відповіли, що чоловік якийсь лежить поперек дороги.

За хвилину побачив крізь скляні двері карети, як гайдуки тягнули за руки й ноги щось

подібного до чоловіка, але так пошарпаного й окервавленого, що годі було в йому доглянутися

образу й подобія Божого.

Призвичаєний у війнах до подібних і до гірших ще образів, в часи миру не любив їх і

гидився ними, тому, не гаючись і незважаючи на болото, виліз зі своєї карети і підступив до

трупа.

По останках одежі пізнав шведського жовніра.

Головних нарисів драми неважко було догадатися.

Москалі, а може, й наші на московській службі, провадили туди шведських бранців. Як

звичайно, знущалися над ними. Скатованих і знесилених до краю, лишали безсердечно на

шляху на поталу диким звірям і хижій птиці.

Мабуть, це один із отсих безталанних...

Молодий, фізично слабо розвитий, з малими руками, походив, мабуть, з панської або

інтелігентної родини. Може, який одинак, ціла надія батька й мами? Може, ще й тепер

балакають про нього, дивляться на цвітучі дерева й, повертаючися очима на далекий схід,

питаються: «Де він тепер, що робить і коли верне до нас?» А він, отеє сподівання, цей