Не вбивай. Батурин.

вирішити війну. Але ж біда, що військо це не вкупі і не під його рукою: воно в Бихові, в Польщі, на

Волпні, в Казані, скрізь. Цар, ніби нарочно, відриває козацькі полки від гетьмана і перемішує Їх зі

своїми. Гетьман повсякчасно тремтить, що від нього нових полків зажадають і знову їх пішлють

Бог вість куди, аж оставлять його, ніби вожда без армії, з одною тільки і то, може, нечисленною,

прибічною сторожею.

Переходити до Карла з малими силами, а потім боротися проти своїх власних полків,

котрі він залишить на стороні Петра, наражаючи їх з одного боку на шведські кулі, а з другого —

на помсту й переслідування царя, це надто прикро, це прямо неможливо для нього.

І Мазепа ще раз розглядає справу, шукаючи якогось виходу. Одинока можлива розв'язка

цього питання — спрямувати війну на північний захід, і на Україні дістати свобідну руку до

концентрації війська і до переходу.

Так само не вирішене друге питання — становище старшин. Гетьман знає, що не всі вони

підуть сліпо за ним, здаючись на його розум і характер. Будуть такі, що в даний мент скажуть:

вільно гетьманові зрадити царя, так вільно й нам зраджувати гетьмана. Вони забудуть, що зрада

зраді нерівна, шукатимуть викруту, щоб виправдати себе. Вирішить це питання не ідея. а

приватна охота не втратити зарібку.

В осередку того типу старшин являється Кочубей.

Гетьман чує, як зловіщо звучить це татарське ім'я. Від Кочубеїв прийдеться ще багато

лиха зазнати. Нічого доброго від них він не зазнав, але якщо Любов Федорівна загрозить ділу, о,

тоді він поступить безпощадно. Здавить, сторощить, змете...