Не вбивай. Батурин.

козацької слави.

— Хлопчики бажають її, а мужчини такі, як отсей Жаркович?.. — і Кенігзен з погордою

сплюнув.

ПО ОБОХ БОКАХ СЕЙМУ

Коли в московському таборі почули сальви, що тричі залунали над батуринським

кладбищем, віддаючи честь вірному й хороброму чурі, табор затривожився. Москалі гадали, що

обложенці починають пальбу на тії відділи, що посувалися понад Сейм, окружаючи Батурин.

Царські полковники почали рештувати свої полки — артилерія підкочувала гармати,

офіцери з приказами вожда скакали на баских конях, гаркали бубни і сурміли труби.

Обложенці щолиш тепер побачили всю ворожу силу, кінну, піхотну й гарматну, куди

більшу, ніж осталося всіх людей у Батурині. Якщо затаїться гетьман зі шведами, то ледви чи

можна буде відбити тую навалу.

Город не був ще окружений з усіх боків. Поки москалі не перейшли Сейму, можна ще

вийти з нього і пробувати щастя у чистому полі.

— В кого нема відваги, — казав Чечель, — хай іде, такий народ тільки ослаблює

витривалість і відпорність твердині. Краще хай буде менше, а завзятих, ніж багато, а

страхополохів.

Почувши згоду вожда, деякі міщанські родини зі своїм небагатим добром висувалися з

городу і подавались в напрямі Борзни й Конотопу. Залишалися багатіші, котрим жаль було

маєтків, і ті, що не могли кинути городу із-за дрібних дітей, через недугу, або тому, що уряд не