Не вбивай. Батурин.

пускав. Крамарі і торговці зачинювали крами й магазини і крам ховали в погреби й тайники або

зносили на замок, щоб зберегти його на всякий припадок.

Щолиш тепер, коли ворожа армія стала рештуватися і ставати в боєвім порядку, город

ніби зрозумів усю вагу моменту. Міщанин чув, що приходить кінець його звичайному життю і що

зі спокійного громадянина треба йому перекинутися в боєву людину.

Перехід для всякого важкий і не всякому бажаний і любий.

Московські полки двигнулися з місць і великими чотирикутниками наближалися до Сейму.

Тут ставали у фронт, карні, мовчаливі, грізні, наїжені гострими списами й фузіями з крем'яними

замками, на котрі застромлено довгі, тригранні штики-багнети.

Не було це давнє московське військо, зложене з людей охочих, з дворян, з боярських

дітей та зі служилого народу, котре не вміло поводитися з пальним оружжям і в боях боронилося

списами й бердишами, і то тупими, кладучи три й чотири свої голови за одну ворожу.

Петрова армія складалася тепер головно з рекрутського набору, з тих рекрутів, котрих

примусово доставляли тяглі двори, а котрих чужі інструктори вимуштрували на заграничний лад,

а свої суворі кари привчили до послуху сліпого. (Чимало було тут людей без носів і без ух,

чимало плечей, покраяних шпіцрутенами, бо пройшли крізь строй).

Була це армія постійна, а служба в ній досмертна, хто попав у камаші, не сподійся

скинути їх скорше, аж станеш неспосібним носити фузію і махати списом. Люди, котрі лишили

життя ген за собою, а перед собою бачать тільки смерть, свою або ворожу.

Униз берегом посуваються ті полки, розпадаючись кождий на два баталіони, баталіон на