Не вбивай. Батурин.

прочитати. Так не може бути!

Спустили з валів драбину, під'їхав царський післанець і на кінці списа подав козакам лист,

який доручено Чечелеві.

Цар сповіщав команданта города Батурина, що гетьман зрадив царя і Україну,

злигавшися зі шведами і з поляками на шкоду робучого народу і на затрату святої православної

церкви. Супроти того радив, щоб Чечель впустив у замок один полк царської піхоти, а то для

більшої безпеки. Заспокоював батуринців, щоб не боялися шведів, бо скоро він сам, цар, у

власній своїй особі до Батурина приїде. Лист був написаний так, нібито цар ніякого сумніву в

вірності батуринців і в прихильності Чечеля до себе не має і нібито йому дуже на добрі й на

безпеці Батурина залежить.

Чечель, прочитавши письмо, задумався. Неважко було догадатися, що могло воно мати

тільки два завдання: або спробувати востаннє переломити вірність батуринських борців для

гетьмана і перетягнути їх на свій бік, або прямо піддурити їх, щоб дістати на замок, захопить

його в свої руки і тяжко покарати козаків і міщан за їх дотеперішній непослух і за вороже

відношення.

І те, і друге було Чечелеві не по душі. Він хотів додержати присяги на вірність гетьманові,

але ж і долі Батурина не хотів брати на свою совість.

Тому-то й попрохав Голицинових людей підіждати, а сам скликав своїх старшин і

визначних батуринців на раду.

Двічі прочитав їм царське письмо.