Не вбивай. Батурин.

влесливим царським словам. Це ж підступ, більш нічого. Хочуть добути Батурин. Облога може

потривати довго, може, Батурин видержить її, а може, гетьман визволить його, вдаривши на

облягаючих. А так — гадають собі москалі — піддуримо легкодушних черкасів і без труду і без

всякої втрати дістанемо їх у свої руки.

— Пробуйте, — кричав Гамалія, — впустити. Город спалить, мешканців переріже, а нас на

муки візьме.

— Це саме станеться, — завважив Герцик, — якщо москалі Батурин добудуть.

— Станеться або ні, надвоє баба ворожила. Чому нам не пробувати щастя? — обстоював

при своїм Кенігзен. — Як гинути, так краще зі збруєю в руці, по-лицарськи, а не по-рабськи. Я

гармати не здам. Хіба по моїм трупі москалі в Батурин увійдуть, так мені. Боже, допоможи!

Козаки, розставлені скрізь по замку, і собі гукали:

— Не впускати москви, не вірити цареві, це підступ, звичайні хитрощі московські, ми замку

не здамо!

— Як же тоді і що, гадаєте, маю я відповісти цареві? — питався Чечель.

Гамалія радив відповісти щось на зразок листа запорожців до султана. Чечель бачив, що

Батурином опанував цей завзятий настрій, коли люди перестають спокійно думати. І він завзято

стояв на тому, щоб Батурин оборонявся до останньої кулі і до останньої каплі крові, але розумів,

що на всякий припадок цареві треба відповісти політичне, бо лайливі слова негідні такого

поважного моменту.

— Напишемо, — казав, — що ми вояки і що наша річ сповнити приказ вожда. Наш вожд