Не вбивай. Батурин.

— Нехай буде воля твоя святая! — сказав.

— І да приідет царствіє твоє, — додав Головкін.

Дня 30 квітня Кочубея, Іскру й усіх заплутаних у донос, крім Осипова, виряджено в

кайданах у Смоленськ. Везлиїх під вартою на човні до Поріччя, а далі на возах до місця

призначіння.

Їхали до Вітебська людьми вольними, особами високої ранги і великого значіння, а

верталися збитими, скатованими, безнадійними. Надбання цілого життя змарновані, здоровля

це вже не люди, а живі трупи.

ТАБОР ШУМИТЬ

Задумавши похід на Москву, король Карло змарнував літо й осінь. Літо простояв у

Саксонії, осінь у Польщі. Сам собі шкодив. Ніби на руку Петрові йшов.

Не слухав ані досвідчених політиків, ні своїх старих генералів. Покладався на власний

геній і на сприятливість щастя. Щолиш зимою рушив у Литву.

Військо терпіло голод і стужу.

Бідна з природи, а всякими війнами доостанку виснажена країна не могла дати війську

того, що треба: даху і страви.

Карло хвилювався і на населенню зганяв злість. Особливо польським панам не жалував

ні згірдливих слів, ні контрибуцій. Тим зраджував собі навіть прихильників свого союзника,

Станіслава.

Скинувши польського короля з престолу, хотів те саме зробити з Петром. Мало-мало не