Не вбивай. Батурин.

Гетьман ще скорше пустився у свою відпочивальню.

Орлик скоренько постелив йому ліжко, зачинив двері від світлиці і сів при своїм столі

писати.

Гетьман роздягся і поклався в постелю. Зробив це нарочно, щоб не виходити його

світлості назустріч. Забагато честі, та ще після нинішньої воєнної ради.

Треба ж ціну собі знати. Хто не цінить себе, того й недооцінюють другі. Помиляється цар,

гадаючи, що на Мазепу можна гримати, як на боярів. Нині позволь йому, щоб гримав, так завтра

дубинкою поб'є.

Гетьман столик з медицинами ближче до свого ліжка присунув.

ПОСОЛ ВІД ЦАРЯ

Орлик удавав, що щось пильного пише. Йому ця нашвидко заготовлена комедія дуже

подобалася. Хай знають наших! Цар гороїжиться, бо гадає криком відстрашити лихо, як китайці

ворога мальованими смоками страхають. Хто багато галасу робить, той або совість нечисту має,

або боїться. Одно і друге криком хоче відвернути від себе. Так гетьманський блазень казав.

Видно, і цар з таких-то людей, але гетьман із других.

Відчинилися двері, і дежурний офіцер Меншикова оповістив, що його світлість князь

Олександер Данилович Меншиков до гетьмана в гостину зволив прибути.

Орлик на рівні ноги зірвався. Лівою рукою чуприну пригладив, правою пояс поправив,

гузики позащіпав і вискочив на ґанок.

Його світлість якраз на останній схід ногою ступав. Високі чоботи з чуткого юхту,