Не вбивай. Батурин.

Коли б гетьман сказав їм був у цей мент:

«Так, зневажено мене. Ідіть і бороніть моєї честі!» — вони, безперечно, пішли б, не

зважаючи на ніщо.

Але гетьман не сказав того. Ще не пора.

Потягнув їх злегка за поли.

— Чого ж бо ви зриваєтеся, сідайте! Невже ж гадаєте, що Мазепа дасть обиджати себе?

Добре я знаю, хто я такий. Не купити мене ні за гроші, ні за титули. Гроші я й цареві даю, а

титулу вищого, як гетьман, значиться вожд і начальник України, теж не потребую. Мій титул нині

не згірший від королівського подольського, а за значіння я з ним також не мінявся б. Але болять

мене тії торги, що за живу шкуру українського медведя ідуть. Мене герцогом хочуть зробити, а

Київське, Волинське й Чернігівське князівства другим дають. До чого воно подібне? Це ж

фантазії, на які я, старий, досвідчений і практичний чоловік, ніяк не піду. Мазепа — гетьман і

гетьманом усієї України хоче остаться. Мазепа ніяким чином не допустить до того, щоб чужинці

сиділи на нових престолах пошматованої української землі. Досить мені цього, досить!

Гетьман зірвався з дряхлого крісла і став нервово ходити по хаті.

Повставали й старшини і попідпирали собою стіни, щоб не спиняти його.

Крізь вікна залітав спів птахів і свіжий запах розквітлих бузків, котрих було повно по

городах і попід плотами.

— Або отеє перестроювання України на московський лад. Замість виборних старшин

мають командувати нами, козаками, московські бояри. Що п'ятий чоловік з полку перейде в