Не вбивай. Батурин.

бачила, не знала навіть, куди Її везуть.

В її душі накипало ще більше завзяття.

Уявляла собі, що це Мазепа, довідавшись про донос, мститься на них, але цар обстане за

ними і не дасть зробити кривди своїм вірним підданим. Добре, що над Мазепою є хтось

сильніший від нього, добре, що гетьман не є самостійним пануючим на Україні.

Щоб лиш скорше їх листи дійшли до царських рук, — вже він зробить Мазепі кінець.

За тими думками незчулася, як коляса наблизилася до Кочубеєвого двора. Минули

майдан і звернули у двірську вулицю. Крізь ошклені двері Любов Федорівна пізнала свій новий,

гострошпилястий дубовий частокіл.

Перед брамою спинили коней. Кость Великий поскакав до двора сповістити

Трощинського, що Любов Федорівна тут.

Трощинеький, пообідавши смачно та випивши надміру, спав у столовій на новій шкуряній

канапі. Полковник Кожухівський рився в Кочубеєвих паперах у його кабінеті, біля Кочубеєвої

святині.

Крізь двері заглядав туди Бакх, що сидів на товстопузій бочці, над котрою було

надписане: «Чоловік не свиня, більше відра не вип'є». «Жінка люба, що вела чоловіка з коршми

за чуба», і собі ставала навшпиньки й зазирала до кабінету, тільки москаль, котрий провадив

козака на вірьовці, не цікавився нічим і йшов собі дальше.

Ніхто не смів будити Трощинського, ані відривати від діла охочекомонного полковника

Кожухівського, і Кочубеїсі довелось добру годину простояти перед своєю власною брамою.