Не вбивай. Батурин.

— Чого ж тоді тривожиться, Іване? Твоє завдання — вірно й чесно сповняти свою

службу. А інше, як Бог дасть.

Їх розмову перервав Мотрин паж, котрий прибіг до городу, сповіщаючи, що приїхали гості.

— Хто ж такий?

— Якийсь старшина, котрого імені не затямив, і гетьманова сестрінка, панна Мар'яна. Їх

вітає Марія Федорівна. Молоді господарі побігли в двір.

— Подумай, панна Мар'яна, який несподіваний гість! — говорила до Чуйкевича Мотря.

Панна Мар'яна, донька гетьманової сестри від другого її чоловіка, перебувала в Києві,

доглядаючи своєї хорої бабки ігумені Мазепиної, гетьманової мами. Тепер їхала вона трохи на

село, щоб відпочити на свіжому повітрю, і поступила на ніч на хутір молодих Чуйкевичів, котрих

знала з Батурина. Була це панночка не перших літ, але незвичайної вроди, з гарною

товариською огладою, образована й умна. Войнаровського перва сестра, гетьманова сестрінка і

гетьманової мами улюблена внучка, вона багато дечого знала, чого другим не доводилося чути,

і розмова з нею не кінчилася на питаннях про погоду, про прислугу і про ціни на вбрання та на

косметичні масті й смаровила, з нею любо було провести на розмові не лиш короткий літний

вечір, але й хоч би цілу нічку.

З панною Мар'яною їхав, як товариш і опікун у дорозі, пан Згура, родом грек, чоловік теж

дуже бувалий, меткий і хитрий, Мазепин близький дорадник, про котрого ніхто ніколи не міг

знати, де він буває, усе в роз'їздах по гетьмановим секретним ділам.

Мужчина дуже гарний собою, котрому, подібно, як і гетьманові, годі було літа вгадати,