Не вбивай. Батурин.

виглядав молодше, ніж справді був, і знайомі не раз доповідали собі жартом, що, мабуть, оба

вони одному чортові запродалися, і він їм ліки проти старості зі своєї пекельної аптеки

приносить.

Пан Згура почував у собі любовний афект до панни Мар'яни, котра жартувала собі, що це

не афект, а дефект, і аморів дядькового дорадника не приймала поважно до серця, тільки

приговорами та відговорами збувала його.

Пан Згура, щоб прихилити до себе панну Мар'яну, вдавав великого героя, розповідаючи,

нібито мимоходом, про свої усякі лицарські вчинки, яких не повстидалися б були Ахіль, Гектор і

Патрокль, про менших героїв і не згадуючи. Панна Мар'яна, разом з господарями і тіткою Марією

поважно слухала тих фантастичних оповідань, а потім так само поважно питалася: «Слухайте,

Згура! Чи всі греки так здорово брешуть?»

Пан Згура робив сумну міну і звертався до молодої хазяйки:

— Мотре Василівна, скажіть мені, будь ласка, чи у всіх українок такі гострі язики?

— Спитайтеся панни Мар'яни, — радила йому Мотря. А тоді панна Мар'яна, нібито

нишком, казала до Марії Федорівни:

— Правда, тітусю, яка смішна фігура отсей пан Згура.

Пан Згура не обиджався, бо він любив гетьманову сестрінку і не тратив надії, що завдяки

протекції його ясновельможності таки колись доскочить свого щастя. А його одинокою мрією

було споріднитися з гетьманом.

Невеличке і досить достроєне до себе товариство, хоч про політику не балакало багато,