вовка між овець не пускають, але скажу подати обід у першій келії, з'їмо його разом, як колись
давно бувало. Тільки ласощів таких не буде, а ти, грішнику, був до них великий охотник. Пора
тобі, Іване Степановичу, смирити плоть, ой, пора!
Погрозила йому рукою і постукала патерицею у входові двері. Казала подати обід на
двоє. Пісний монастирський обід, риба з Дніпра і ярина з власного огороду, оброблюва~ ного
руками сестер-послушниць, і блинці на олію.
— Що ж ти за таку журу маєш, мій сину, говори! — казала мати. — Ти мені й снився,
синку, на білому коні і з хрестом у руках. Грішно вірити в сни, але кажуть, що це або велика
шана, або немале горе. Молю Господа Бога, щоб ні одного, ні другого не давав. Бо якої тобі ще
шани треба?
— Якої? Ви ще питаєтеся, мамо? Хіба ж це шана, оцей святий Андрей і ця княжа корона,
що її мені готують?
— Мені — ні, але людям, видно, що шана, бо чого ж би вони побивалися так за тим
добром?
— Я хочу одної шани, щоб люди казали колись: визволив Мазепа Україну, та не так, як
Богдан, на короткий час, а надовго, навіки, якщо люди можуть балакати про вічність.
— Доброї ти шани собі бажаєш, мій сину, і хай тобі Всевишній і наша заступниця свята,
Матір Господня, поможуть, щоб ти доступив такої честі, але невже ж ти гідний її?
Гетьман поклав ніж і вилки на білу гладку тарілку і дивився у вікно, що маленькими
круглими шибками визирало на зелений монастирський город... На вікні стояли глечики з
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мотря» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 78. Приємного читання.