Мотря

— Запроторити!

І ані мати, ні батько не будуть її з того приводу ні словом, ні ділом карати. Як панночці

такого роду й характеру пристало, вона дістане свою власну прислугу, своє окреме мешкання, і

з батьківської казни будуть річні кошти на її конечні витрати. Ані батько, ні мати не будуть

силувати Мотрю віддаватися за нелюбого чоловіка, а віддасться вона за того, котрого полюбить

і котрому по совісті своїй заприсягне вірність і "послушенство малженське". Що так воно

станеться, на те Василь Леонтійович Кочубей дає при свідках своє чесне слово і кладе на цій

добровольній угоді свій особистий підпис...

Гетьман боявся, що Кочубей без замітів згоди на таку розв'язку діла не дасть. Але, на

диво, він припіднявся, взяв Перо і, прижмурюючи ліве око, поклав своє повне ім'я й прізвище і

всі свої титули.

Ця покірливість до якоїсь міри зворушила гетьмана.

— Спасибі тобі, — сказав, — і прости, що я таку форму придумав. Нехай воно тобі буде

доказом, як я люблю доньку твою Мотрю і як турбуюся нею, хоч у мене всіляких турбот більше,

ніж на голові волосся... Який же двір ти призначив для неї? — Кочубей назвав. — Коли Мотря

може переїхати туди?

— Хоч би й зараз.

— Гарно, але, — тут гетьман припіднявся з місця, — але Любов Федорівну ти загнуздай

насилу. При свідках кажу тобі, що довше я її коверзування не стерплю! Увірвався мій терпець,

Василю, і якщо Любов Федорівна і дальше захоче копати ями піді мною, так тоді я, не тільки в