— А я ж для вас ніщо?
Гетьман підводить на Мотрю свої дивні очі.
— Для мене ти, Мотре, все. Ціла моя надія, сонце моє, — і бере її за руку.
Мотря не борониться. Вона рада бути для нього всім. Рада з'єднати свою долю з його,
кріпити його, працювати спільно, щоб народ не забув про нього. Каже це йому.
— Може, ти й вимовиш у щасливу годину, нині ж святий вечір. Я більше нічого не хочу.
Люблю тебе, а в тобі усе, що гарного пережив у світі, усе, чим пишається наша земля, усе
добре, що окривається в українській вдачі.
— Люблю.у тобі велич минувшини нашої і будучі гордощі наші, здійснення їх у тобі бачу.
— Мотре, сонце моє!
— Пане мій!..
І двом душам сон один приснився.
— На друге Різдво, дасть Бог, ти дружиною моєю станеш. Вберу тебе, як ніхто й ніколи не
вбирався, бо й краси такої на світі не було. Обжемчужу тебе, осяю...
— Славою своєю, Іване.
— Тобі її не треба. Ти сама славною станеш. Гетьманші такої вродою, умом і серцем
пишної ще не було. І зберуться старшини мої на Різдво, на старшинську раду, а ти гостити їх
будеш солодким вином і ще солодшими з уст своїх словами. І завидувати стануть генеральні
старшини свому гетьманові старому, не багатств, не святого Андрея, не булави, нічого, лиш
дружини кращої над усе: "Ось яке добро послав йому Господь на старі літа". І прийде день
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мотря» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 608. Приємного читання.