Мотря

Кохано!

І загубила вона золотий перстень, і просить косарів, щоб його шукали. Першому буде

шовкова трава, другому буде золотий перстень, третьому буде сама молода, сама молода, як та

ягода.

— От і шукати варта, — жартує гетьман. Мотря посувається з кріслом за одвірок, щоб її

не бачили. Перед гетьмана виступає наймолодший бурсак, ще дитина. Гарненький,

сміливенький, мабуть, його ціла бурса любить. Поправив ковнір, відкашельнув, рецитує:

Ось юж і я студентик маленький,

До науки пильненький,

З новиною ся ставлю,

Вашмосці не забавлю,

Бо давно ся готовал,

Аби з вами розмовлял,

Только слухайте пильно,

Повім вам неомильно:

Христос ся нині народил,

І всіх нас увеселил,

Тоє од мене приймайте,

А мені коляду давайте.

Кланяється головою, як той коник-табунець на свіжій траві. Хлопчик усіх до себе відразу