Мотря

— Побачимо, побачимо, — говорив гетьман, доїдаючи тарілку молочної каші, котру він

звичайно їв на снідання, бо казав, що панська страва смачна, а людська здорова. Вірив, що

невибаглива їжа зберігає його здоров'я і молодий вигляд. Молочна каша, яєшня, хліб з маслом і

салом — це було його снідання. Попивав чаркою доброго чаю. Більше нічого не пив. Тільки у

гостях або у себе на бенкетах випивав дещо, але не впивався ніколи. "Що тверезий думає, то

п'яний гукає, — казав не раз, — а не все треба людям знати, треба щось і для себе сховати. In

vino veritas[8] — це правда, але ще більш правдива друга латинська пословиця, а саме: Aurea

mediocritas[9], себто — обережно зі склом!" Це він не раз твердив своїм молодим старшинам і

урядовцям. "У Москві зимно, нам треба себе горілкою розгрівати, а на Вкраїні і без хмелю

тепло".

Та не всі слухали його. Смачно з'їсти і добре випити — це була тоді життєва конечність.

— Так ти кажеш, — почав гетьман, допиваючи чай, — кажеш, що народ нарікає? То зле...

Від стогнання хворому не легше, а від ліків... Ліків треба нам, Пилипе, і то гострих ліків, бо

хвороба наша важка й задавнена... А жалобу до царя все-таки напиши і то по пунктах,

аргументів не жалуй. Знаєш їх стиль. Та ще напиши мені лист до Кочубеїв з "афектами й

компліментами", дуже делікатний, такий, щоб Любов Федорівна, прочитавши його, облизала свої

губи тим довгим язиком, котрим її Господь на шкоду її ближнім, по не відомій нам ближче

причині, обдарувати зволив. Напиши, що віднині за десять днів приїдемо у Ковалівку, щоб

побажати їм доброго прожитку в новому дворі і щоб її милості "презацній", пані Любові

Федорівній, дати доказ нашої великої шани для її всяческих, найбільшого подиву гідних чеснот.