Мотря

сумна. Зміст говорить про Різдво Христове, а музика ніби передбачує його муки й смерть. Такого

контрасту я нігде більше в мистецьких творах не зауважив.

— Ціла Україна — один мистецький контраст, — додав Войнаровський, що мовчки

вслухувався у співи. — Хтозна, чи тим зісполом радості і смутку, багацтва й нужди, життєвої

охоти й орієнтального отупіння вона якраз не тягне нас так непереможно до себе.

— Гадаєш?

— Бо чому ж мені не хочеться їхати в Польщу, купити собі маєток і жити, як каже Рей,

життям почтивого чоловіка, себто шляхтича? І не лиш мене. Багато таких було, є і буде, що їх

Україна приманює до себе, як вродлива коханка. Знають, що за любов чекає їх терпіння, і

люблять.

— Але чимало є й таких, що зраджують її.

— Це вже люди без серця або без характеру.

— Друге правдивіше, Андрію. Серця нам не бракує, лиш характеру мало. Хворіємо на

польську хворобу...

— Яку?

— На привату. Таких нам сусідів Господь Бог підібрав, що не багато можемо від них

навчитися.

— Бо переймаємо зле, а не добре від них.

— В чоловікові більший нахил до злого. До доброго треба наукою тягнути. Пригадаймо

собі, як були малими. Коли б нас батько й мати не картали й не гидили злого, не знаю, що