Мотря

"Мосцъ пане полковнику комонный, велцъ мосцивий мой пане! Листь в. м. мосцивого

моего пана зъ ласкавимъ одоззомъ, и гостинець два пасы ременю донесены мнъ суть: за що

покорнъ дякую в. м. моєму мосцивому пану. Відомостей жадныхъ до ознайменья годныхъ на сей

часть не згодилося. Кончу теды сеє моє писанье, отдаючи мой найнижшій в. м. поклонь, й

затымъ зостаю вашой мосци моего мосцивого пана зычлывым слугою В. Кочубей. Зъ Батурина,

генваря 27, року 1679".

До кого воно писане, до гетьмана якого чи до царського воєводи? Де там! До комонного

полковника Новицького!

Який принижений тон, яка покірливість перед звичайним пірначем! А вже ж оцей

гостинець "два паси ременю", за котрий так щире дякує Новицькому Кочубей, ні, це нині щось

прямо неподібного до правди! Смішно, та й годі.

"Мостипане Кочубей, вельце мни зычливый пріятелю й куме! Въдомость оть вашей

милости мостипане присланая о смерти вельможного его милости пана Симеона гетьманича,

полковника Стародубовского, полная жалю й фрасунковъ, не листовныхъ пріятельскихъ

отвътовъ, але великого по мнъ вытягаетъ плачу... рачъ доложити яснъвельможному

добродъеви, абимъ и я при похоронъ на назначеное мъсце моглъ быти притомнымъ, й просити

покорнъ мнъ панского его на тое позволенья. Затымь милостивой ласцъ й пріязни вашей мости

моего милостивого пана себе полъцаю. Зъ Переясловля, Іюня 12 дня, року 1685..."

Хто ж це до Василя Кочубея пише, хорунжий який, чи сотник охочекомонної сотні? Де

там! "Зычливый всего добра пріятель й повольный до услугъ, Леонтій Полуботокъ, полковникъ