Мотря

хиляє. А німець ще й насміхається з тебе, п'яною свинею дразнить. І таких-то бідолах цей

безсовісний Паткуль захотів муштри німецької навчати. Ось вам свідоцтво з тієї науки, — тут

козак показав на глибокий ровець, прорізаний шаблею здовж щоки. — Виступив я на мізинний

палець зі строю, а німецький офіцер як не рубоне мене — два зуби вибив, ось яку пам'ятку

оставив!

— Бачили ми, товаришу, бачили, — підтвердив один з товаришів, учасників того походу.

— То ще мені дешево прийшлося, а були й такі, що на шибениці повисли. Козацького

сотника Родзянку, неабикого, хотіли теж на смерть скарати за те тільки, що сказав, немовто

козакам півроку тієї муштри вчитися треба.

Козацькі очі світилися, як огники блудні. Спомин кривди розпалював жадобу помсти.

— Але ж бо й козаки, — почав цареславний, — не дуже по-людяному себе вели. Як

побили ми шведського майора Лейнгельма, то хіба більшої частини полонених не перекололи?

Я сам який десяток зарізав.

— І найтерпеливішого чоловіка як надто розізлиш, то вів кинеться на тебе. Розізлили нас

вороги наші, і не один гріх на нашу совість навели, хай Господь нам, грішникам нестяменним, у

своїм милосердю великім гріхи простить.

— Коли ви про торішній похід нагадали, — озвався молодий козак, що дотепер пари з уст

не пустив, — коли ви нагадали про нього, то дайте й мені своє слово сказати. Ви знаєте, як я

коней люблю. Це моя страсть. Ні багатства, ні дівоча врода — ніщо в світі не радує мене так, як

вірний козацький товариш, кінь. Пестиш його, сам голоден, а йому то сінця, то хлібця даси, він