Мотря

— З мого хутора на Бондарівні прилетіли до стіп вашого величества.

— Не до стіп, а до зубів і до жолудка, пане гетьмане, — відповів цар, набираючи собі

спорий шматок і стільки ж накладаючи на срібну тарілку гетьманові.

Гетьман припіднявся і подякував цареві, а крайчим дав головою знак, щоб піднесли

страву Меншикову.

Тоді й решта хлопців з підносами підійшли до столів, і пишні птиці пропадали,

роздроблюючися по тарілках так, що тільки хвости й крила осталися на підносах.

— Щоби ця птиця в жолудках не літала, то треба її напоїти анижівкою, — сказав пар.

Гетьман, побувши це, сейчас власною рукою налив і підніс цареві велику золоту чарку, на

якій по-мистецьки вирізьблений був гулящий похід Вакха.

Цар підняв чарку, а на галереї роздалось многолітствіє, виконане гетьманським

партесним хором. Дисканти, альти, тенори й баси були так гарно дібрані і так зіспівані, що

подобали на один чарівний інструмент, на якім грав якийсь незвичайний мистеиь.

— Не знаю, що у вас, Іване Степановичу, краще, анижівка чи хор. Їй-Богу, такої анижівки я

зроду не пив, — сказав цар і поставив чарку на стіл з такою силою, що будь вона зі шкла, то

вдребезги розлетілася б.

— Радується вельми серце моє господарське, що наш домашній трунок припав до

вподоби мому найдостойнішому гостеві, і, коли сміливість моя не переступить меж. дозволеної

приличності, я осмілюсь одну барилочку напитку цього покотити до воріт нової столиці.

— Та що ж, — відповів цар, — поляки кажуть: добрий трунок на фрасунок; коти, Іване