З-під Полтави до Бендер. Крутіж

поплескав: «Тримайся, старий, тримайся, бо нас ще не такі тарапати чекають».

Дворецький тільки глянув на нього вдячним оком і зітхнув.

Під вечір Босаковський обійшов ті подвір’я, де стояли його вози, коні й люди, оглянув усе

докладно й заповів на майдані збірку.

На збірці остерігав людей, що вони не на легке діло йдуть. «Якщо котрий із вас, — казав,

— не почувається на силах або немає щирої охоти, то най залишається у хаті, бо від тих, що

підуть зі мною, я вимагатиму послуху й готовності на всяке, хоч би яке небезпечне діло». Але

не залишився ніхто і всі як один поклялися стояти при нім кріпко й слухати його безумовно.

«А тепер, — кінчив, — доброї ночі вам, панове, спіть спокійно, а завтра, заки сонце зійде,

рушаємо в дорогу!»

25

Нечаїха лежала на постелі, Маруся сиділа на лавці біля неї. Обі, хоч як утомлені, ні на

хвилину не заснули. В головах їм шуміло, як на лото- ках у млині. Останніми часами так

багато пережили, що заспокоїтися не могли ніяк. Марусі уста не замикалися. Розказувати

мала що, Нечаїха слухала її радо, бо Маруся розказувала живо й щиро щебетала, як пташка,

випущена з клітки.

Жалувала тільки, що не могла полковниці нічого доброго сказати ні про Чигирин, ні про

родину Хмельницьких. Старша сестра Нечаїхи, Катерина Виговська, у небезпеці, бо її

чоловік Данило — гетьмана брат, а гетьман тепер поза законом. Юрась на нього наступає,

отже він проти своїх рідних сестер стає.