З-під Полтави до Бендер. Крутіж

— Недобре? — перестрашилася Маруся і довго свій погляд не спускала із сумних очей

Нечаїхи. — Чому недобре?

— Чому?.. Не знаю, як тобі це сказати... Бо...

— Бо що?

— Бо... розлучатися тяжко.

Маруся ще ближче притулилася до Нечаїхи, а тоді вхопила її руки й поцілувала палко.

— Бідні ви, бідні! — і розплакалася.

Нараз хтось ледве чутно постукав у віконце. Маруся побігла й зирнула. «Борис!»

— Чого ж бо він так рано прийшов? — Ще ніч, — дивувалася Нечаїха.

Маруся вибігла з хати, але за хвилину вернулася.

9 крокодил

— Боявся, щоб ми не заспали, бо вже наші збираються у дорогу.

— Пора й нам, — озвалася полковниця, встаючи з постелі.

Господиня, в якої вони стояли, уже давно не спала, уже й сніданок

зготувала для своїх гостей: гаряче молоко, пшеничний хліб, масло й сир. «А це вам на

дорогу», — сказала, вручаючи Нечаїсі кошик, повний усякої їжі.

— Мов свячене на Великдень під церкву, — всміхалася Нечаїха. Але прийняла й

подякувала щиро.

Маруся по хаті стрибала. Намиста свого шукала. Знайшла й на лавці присіла. Присіли

полковниця і Борис, щоби добро в хаті сідало. А тоді попрощалися з господинею. Прощання