З-під Полтави до Бендер. Крутіж

душ чистих і чесних, які жертвували маєтками, достатками, радощами життєвими, усім, ради

ідеї. їм треба остатися живими, їм треба в будучність понести те, до чого додумалася

минувшість, щоб не прорвався живий зв'язок між ними. Коли не стане Мазепи, житимуть

мазепинці і боронитимуться так довго, невсипуще, завзято, аж здійсниться задум Мазепин. А що

він здійсниться, в тому його творець не сумнівався ні на хвилину, хоч дійсність стосотними

голосами перечила йому.

Глумилась, насміхалася з нього.

Що лишилося з твоїх блискучих плянів, гетьмане український? Попалені села, поруйновані

городи й твердині, помордовані тисячі твого народу, здовж шляхів шибениці скриплять, на

майданах, на палях гострокінчастих запорожці, як хробаки, у болях в'ються, а твої колишні

однодумці і співробітники, яких ти обсипував ласками своїми, криваву руку твого супротивника

лижуть. Де праця твого життя, де твої здобутки культурні, де зброя, муніція, гроші, якими ти

гадав збудувати, скріпити й ожемчужити свій новий, золотокований престіл у золотоверхому

Києві-граді?

Все воно розвіялося, як дим, як поранкова імла під подувом північного вітру.

Твоя мрія там, на полтавських полях, у грязюці, в крові й болоті, в стонах і риданнях, у

прокльонах, які спадатимуть на твою голову сиву. А сам ти, хорий, дряхлий, бідний, без землі і

без кута, де б міг спокійно сконати, втікаєш перед мстивою рукою переможця.

Твій союзник гідний тебе.

Його престіл за морем, його слава-легенда, його лицарі побиті, сам він каліка, злидар