З-під Полтави до Бендер. Крутіж

7 сліпий мар’яж, гра в карти

Вдоволений і розохочений ледве заліз до своєї хати і, не розбираючись, заснув. Жінки не

мав, ключниця його доглядала. Прийшла, зняла чоботи й потягнула за вус:

— Але ж бо стирчить, як дріт.

Витягнула з кишені ключі й пішла. Знала, що Лука рідко коли впивається, але як уже

підкропив собі, то можна було з гармати стріляти — він спав.

Ключниця була з тих, що й Палажка, і як Палажка свою пана, так вона Луку любила.

Чекала тільки нагоди, щоб відплатитися йому за те, що з нею зробив. Нагода траплялася

нині.

Дворецький був тут ні при чім. Він вряди-годи запрошував Луку до себе, а нині гостив

його, сам не знаючи, чому якраз нині. Так підшепнула Палажка. Казала, що пан не приїде й

що погано надворі, гак чому б їм не розвеселитися трохи? Дворецький розвеселився і також

спав, як новонароджена дитина.

Ключниця до Палажки прибігла.

— Мій спить, як би макового вивару напився. Підкропила собі собака. Не збудиться аж до

ранку.

— А що? Маєш? — спитала довірливо Палажка?

— Маю, — відповіла коротко ключниця й дзенькнула під запаскою ключами.

— А якби так Лука збудився?

— Так що! Скажу, що впився, як свиня, і ключі на подвір`ї згубив, а я знайшла. Велика річ!