З-під Полтави до Бендер. Крутіж

І очі її блиснули тією щирою, людською радістю, над яку нічого кращого у світі немає.

— А звідки ви цей лист дістали? — цікавилася.

Палажка знов оглянула вікна й двері:

— Татарин з города по рибу приїхав і привіз від якогось молодого козака. Каже, на такім

гарнім коні їхав і вбраний був, мов який князь. А грошей мав, грошей!

Уста до самого Марусиного вуха притулила:

— Вони тут будуть нинішньої ночі. Човен чекатиме на них, брама подасться, пси не

будуть спущені з ланців, а найкусливішого з них, Луку, ми також припнемо,— увійдуть...

—

Увійдуть! — повторила Маруся й так кріпко стиснула Палажку, що та мало не

скрикнула.

— Увійдуть, тіточко, увійдуть! — і з радості то сміялася, то плакала Маруся.

20

Увесь ловецький замочок знав, що Фалдовський до Києва поїхав. Не потребували

боятися, що його лихий наднесе.

Фалдовський іноді перед ловами впадав, як буря, щоб оглянути, чи все приспособлене,

як годиться. А що вдоволити йому було важко, то на замочку наставав тоді справжній судний

день. Кожному діставалося й кожній, не минаючи навіть Палажки, колишньої любовниці пана.

Фалдовський лаявся, бив і грозив, що живцем із них шкуру постягає і що їх у ямах погноїть.

Тільки Лука й старий дворецький виходили ціло. Дворецький тому, що на руках виносив