З-під Полтави до Бендер. Крутіж

— Доводилось коні на пасовисько водить із нічліжанами.

— Ой, хлопче, нічліжани так їздити не вміють, добру ти школу пройшов, не бреши,

небоже. Але до речі. Хотів я тобі сказати, щоб ти на цього коня не лакомився. Як вернешся і

як справишся гаразд, він твій. А тепер поспішай.

Фтерапонт рвонув з місця і почвалав полями.

Босаковський вернувся до валки й, порадившись із Помелом, підшукали затишне місце і

розтаборилися на нічліг. Він із полковницею, як звичайно, посередині, а ціла ватага довкруги.

(Босаковський величав усіх охочекомонними, тому що добровільно до походу пристали).

Хто з них сідло собі під голову поклав, хто бурку, а хто й так горілиць простягнувся, і за

хвилину так сильно хропіли, що аж останки пожовклого листя на деревах тремтіли.

Лиш вартові з крісом на плечі мовчки застигли. Так, кажуть, журавель на одній нозі стоїть,

а в другій камінь тримає. Як задрімає і камінь випустить, то камінь об землю стукне і збудить

його.

Але Босаковський не вірив вартовим. Слушно вважаючи себе провідником того дивного

походу й почуваючи велику відповідальність на собі, він хоч як був утомлений і сонний, ні на

хвилинку не стулював повік. Думав і слухав. За найменшим шорохом гіллі, за кожним

шелестом сухого листя, зривався і хапався за шаблю або за заряджену рушницю. Та, на

щастя, людської ходи не чув. Лиш звірі пересувались оподалік і дика птиця бентежила

гнітучу мертву тишу болотистого лісу.

16