З-під Полтави до Бендер. Крутіж

— Слухаємо покірно.

— Якщо ви гадаєте, що на дурного попали, то я вам зараз покажу, що воно саме навпаки.

— Себто — ми дурні?

— Як гадаєте. Якщо ви не схочете по добру погодитися зі мною, то скажу вас пов’язати,

як баранів, і заставниками повезу з собою. Я маю когось такого, що його на небезпеку

виставляти не можу й не смію.

Селяни здивувалися.

— Маєте? А хто ж це такий?

— Хто? Тая жінка, що біля воза сидить.

— Жінка? — іскривилися. — Що ж це за цяця така?

— Полковника Нечая дружина, — різко відповів Босаковський.

Селяни, як обпарені, зірвалися.

— Олена?

— Еге ж.

— Покійного гетьмана молодша донька?

— Вона?

— А чому ж ви нам цього зразу не сказали, пане? Господи, покійного Хмеля донька! На

простім возі, в убожестві? Чого ж це так?

— Дякуючи таким дурним головам, як ваші. Родина великого гетьмана в небезпеці, а ви,

замість постояти за неї, як розбишаки засідаєте з ломаками при дорогах і спокійним людям ні