З-під Полтави до Бендер. Крутіж

зійшла, нічого не знає й не розуміє.

— Добре ти радиш, брате! — втішився Улас. — Полковницю переберемо за черницю, а

ти за бандуриста будеш. Скажемо, що як до неї приступає, то її своєю грою втишаєш. Але

що ми зробимо з Борисом?

— Борис за візника буде.

— А Босаковський?

— За батька черниці.

— За дядька, мої панове, за дядька, — поправив їх Босаковський. — Скажемо, що

черниця збожеволіла, як харцизи на монастир напали, а тепер її дядько додому відвозить.

Полковниця і так маломовна, неважко їй буде мовчати та дивитися кудись, Бог знає куди.

Всі згодилися на те, а Устя рада була, що не переберуть Нечаєвої у чоловічу одіж, бо це

гріх.

— А в черничу рясу можна? — спитав Улас, бо він усе любив щось жінці наперекір

сказати.

— Авжеж, що можна, але з осторожна, — відповіла Устя. — Тоді, як другої ради нема.

Улас Босаковського злегка ліктем торкнув.

— Бачиш яка! Ти їй слово, а вона тобі два.

Але Босаковський нічого не відповів. Він задивився на Устю й Уласа. Просто Филимон і

Бавкида, тільки сварливі.

— Так, значить, на тім і стало? — спитав по хвилині.