З-під Полтави до Бендер. Крутіж

тепер, а я Устю покличу.

— Не клич, в Усті роботи повні руки... Передайте... Попроси лиш Уласа, щоб дав мені

ківш старого меду. Старий мід, це таке питво, що здорового кладе, а недужого підносить, —

щоб ти знав!

За хвилину прийшов Улас із ковшем старого меду.

Босаковський вуса на вуха позавішував і посуд обома руками до спечених вуст притулив.

Пив, поки дна не побачив. А тоді:

— Спасибі, добродію мій! Вже мені полегшало. І на серці веселіше якось. А то перед

годиною здавалося, що вмру. В очах мені темніло. Я вже й заповіт зробив. Усе моє добро

Борисові переказав: cum lasis, boris et spodnicie bus4, застерігаючи собі одно, а саме, щоб

найстаршого сина моїм іменем охрестив, а молодших мав не менше одинадцяти. Так,

Бориску, серце, так! Дванадцятьох синів і ні одного менше. Багато народу вигибає тепер, то

треба про нове покоління подбати. Ворог одного вб`є, а ми йому на те місце дванадцять.

Розумієш мене?

— Мудрагель куропатку їв, — перебив його Улас, поклепуючи Босаковського по плечах.

— Інших навчаєш, а сам так не робиш. Такий молодець і не став під вінець. Босаковський

солодко заплющив очі.

4 з лісами, борами і спідницями (іронічна латинізація)

— Не судилося нам, не судилося. Як горілку пили, то мене минали, а як били, то від мене