З-під Полтави до Бендер. Крутіж

Було чого похнюпитися головам козацьким.

— І чому тоді Виговський не пішов за ними, лиш повернувся на Гадяч битися із своїми?

— спитав найстарший з Уласенків, Сидір.

— Чому? — відповів Улас. — А тому, бачиш, що в нас усе бувало: один діло робив, а

другий псував. Юрася на Крим із запорожцями понесло, а хан як довідався про те, то кинув

Виговського і пішов на Крим боронити свого краю. Виговський заслабий був, щоб без

татарської допомоги на Москву наступати. І завернув на Україну... А про гетьмана

Виговського не чув ти чого? Де він тепер і як?

Сидір плечима знизав.

— Чув і немало. Та одна вість з другою свариться. Кажуть, що гетьман москалям

піддався.

— Це брехня? — гукнув Босаковський. — Брехня, бо гетьман скоріш ніж собі в серце

вгатить, ніж царським холопом стане.

— Другі кажуть, що до хана втік, до його табору.

— Це вже подібніше до правди. А треті?

—

Треті оповідають, нібито з останками своїх вірних до Потоцького пішов.

— Це найбільш скидається на правду, бо Потоцький тоді під Білою Церквою стояв. А

Чигирин?

— У Чигирині обидві гетьманихи замкнулись, себто Хмельницька та Виговська, колишня і