З-під Полтави до Бендер. Крутіж

військо в цілості й перевезіть його в степ.»

Левенгавпт підніс королівську руку до уст. Король не вихоплював її:

«Прощавайте! Нехай вас Бог має у своїй опіці!»

Ніхто не чув, щоб король промовляв коли так лагідно.

Трабанти двигнули віз на свої широкі плечі й понесли його на човни.

На однім покладено передні колеса, на другім задні. Віз прикріплено до човнів і дванадцять

весел торкнуло плесо води...

Минала північ. Година духів.

7.

«Поїхав наш король,» - сумно говорили шведи.

«Поїхав... Бог вість, чи побачимо його.»

«Чому б ні. І завтра буде день.»

«Так, але король недужий. Погано з його ногою. Ліки не помагають.»

«Бо такі ліки. Щоб він лиш до Швеції вернувся, побачите, видужає скоро.»

«Всі ми там видужаємо скоро, а тут тільки терпіння і - смерть.»

Тисячі мрійливих, синіх очей у далеку Швецію летіло. Не стало того, що їх відорвав від неї і

силою свого несамовитого генія заставив дивитися на чужі краї і на чужих людей, заставив

боротися і вмирати за примару грізно-привабливої богині-слави.

Не стало його і всім начебто полегшало на серці. Волею від степів і вод широкого Дніпра

повіяло. Деякі задавали собі питання, який чорт їх аж сюди пригнав? Чи не краще було