З-під Полтави до Бендер. Крутіж

Мручко перехрестився. «А тепер до короля, - сказав і набив люльку тютюном, - їм треба

вкупі бути.»

Викресав огонь і поплівся туди, де стояли шведи. Але тільки кілька кроків зробив і

озирнувся. Щось його тягнуло за ними? І не його одного.

Бачив, як з берега кидалися козаки в Дніпро і, прикріпивши віжки до поясів, плили поруч

своїх коней.

Поперек Дніпра лежали три острови.

Так перепливали вони від одного до другого, а від останнього до правого берега

Дніпра.

«І їх щось тягне туди, - говорив до себе Мручко. - Але що?.. Гм.» - і похитав головою.

6.

Король вислухав Кройца і притакнув головою: «Хай по-вашому буде, поїдемо!»

Кройц ухопив його за руку: «Не треба, генерале, не треба. - Хвилину дивився, як козаки

переплавляли шведські коні на другий бік Дніпра. Чіплялися грив і плили поруч них. Не знати

було, чи це коні їм пособлять на воді, чи вони коням. - Відважний народ. Справді, - відважний

народ і так їм не везе.»

Кройц і собі дивився: «Наші не втнуть такої штуки - тонуть.»

І дійсно, ті шведи, що пускалися й собі за козаками на всіляких наскорі з возів збитих

суднах, уживаючи коліс замість весел, лиш інколи щасливо причалювали до другого берега.

Здебільшого топилися. Деяких витягали козаки за волосся, інші йшли на дно.