З-під Полтави до Бендер. Крутіж

козацька розтіч, яку за своїх молодечих літ бачив і яка лишилася донині. Руїна, руїна, і ніщо, лиш

руїна. Що за двадцять літ збудував Мазепа, те знову валилося нараз і розліталось.

Які ж тоді вигляди і сподівання на майбутнє?

«Я вже з ним, моя пані, побалакаю. Не бійтеся. Як Мручко скаже йому «мусиш», так він

знатиме, що мусить, бо як ні, так знати було б, що не має чистої совісти. А до гетьмана йти він

не посміє, бо я маю догляд над наметом і передо мною прийшлося б йому відповісти .»

Обидовська вийшла, Мручко в зорях читав...

Астролог!

41.

На полях між Бендерами й Варницею з ранку до ночі скреготали пили, лускали сокири,

гриміли молоти. Шведи городок будували.

Людське муравлисько, розбурхане на полтавських полях, пересунулося під Бендери.

Але полтавський табор на бендерський не скидався. Полтавський мав виключно воєнний

характер. Рови, траншеї, редути, на скору руку поставлені будинки для військових потреб. А під

Бендерами до укріплень не прикладали великої ваги, зате хотіли мати на зиму теплі домівки і

показати себе перед турками. Не гадайте, - мовляв, - що ми будь хто, недобитки якісь, волокити.

Гляньте, як живемо.

І дійсно, хто б не знав, міг собі погадати, що це якийсь заморський володар вибрався в

подорож кругосвітню і між Бендерами й Варницею на довший постій зупинився.

Турки з усіх сторін сходилися, щоб надивитися на ті шведські чуда. Всякі народи здалека