З-під Полтави до Бендер. Крутіж

«Я, - сказав рішуче, - краще в полон попаду, ніж добровільно покину своє хоробре військо.»

Аж тут і Гілленкрок припав до нього: «В імені цілого генералітету благаю вашу королівську

милість негайно сідати на пором. Не допустимо до того, щоб наш король попався в полон.»

Карло легко відсунув Гілленкрока від своєї руки. «А що буде, як москалі справді візьмуть

мене в полон?» - спитав і примкнув утомлені повіки.

«Боже нас борони й заступи від того! - скрикнули нараз Гілленкрок і Левенгавпт. - Коли б це

сталося, то цар тягав би вашу королівську милість у своїм тріумфальнім поході по цілій Росії, а

тоді приневолив би заключити мир на важких і соромних умовах.»

«Швеція не мала б обов'язку затвердити такий вимушений на мені мир,» - відповів король.

«А невже ж, - зжахнувся Гілленкрок, - невже ж ваша милість бажають собі, щоб шведи

ломили королівське слово?»

Король потер рукою чоло: «Панове, прошу вас, забудьте те, що я перед хвилиною сказав.

Буде, що Бог дасть, я лишаюся тут.»

Гетьман глянув на короля, хотів щось сказати, але не бажаючи собі відмовної відповіді,

обернувся й пішов до своїх людей. Ті збилися у невеликий гурт, дожидаючи рішення.

«І як же буде?» - спитали нараз, побачивши гетьмана.

«Король не хоче лишати свого війська. Не слухає ні Левенгавпта, ні Гілленкрока. Тепер ще,

як бачу, Крайц пішов до нього. Може, він якось уговорить короля. Та нам нема чого чекати. Як не

рішить Карло - краще бути на другому боці. Там ми на вирішення заждемо».

5.