З-під Полтави до Бендер. Крутіж

Росії? В Росії затираються границі поміж казкою й реальним життям».

Сміявся гірко.

Король похитав головою: «Правду кажете, тут не одно виглядає на казку, а ще краще на

маячіння недужого в гарячці. Цей недужий, то російський народ, що ненавидить царя, а слухає

його, терпить найстрашніші муки і знущання, а не вміє спромогтися на якийсь реальний протест,

тільки до решти винищує себе самогубними сектами й масовими автодафе по лісах. Чи

повірите, пане гетьмане, мені жаль того недужого російського народу. Москалі все ж таки люди і

ближні наші.»

«Недуга Росії - то небезпека для цілої Європи, а насамперед для нас, українців. Ваша

милість, може, й не знають, як москалі затруюють наш донедавна такий ще здоровий організм.»

Король замахав рукою: «Гадаєте, що я дивлюся й не бачу? Може, не одно бачу краще від

вас, бо я чужинець, чоловік, що дивиться свіжими очима і з відповідної перспективи. Зсередини

не одно інакше представляється, ніж зверху.»

«Залежність України від Росії не тільки соромна, але й небезпечна. І тому ми хотіли й

хочемо відірватися від неї.»

«Заслабо хочете і брак вам збірного, загального хотіння. Ваше хотіння ані спонтанічне, ані

розумове. До першого ви перетомлені, до другого замало підготовані, особливо бракує вам

дисципліни і пошанування влади. Якби це було...»

«...То не було б того, що є», - докінчив за короля гетьман.

«Знаю, ми багато собі завинили. Але виправдує нас у деякій мірі географічне положення й