З-під Полтави до Бендер. Крутіж

вашій милості відомо, держуся оподалік рівно від весталок, як і від гетер, але не легковажу

собі їх значення в житті й історії. Це один із законів природи. Знаю про це».

Гетьман усміхнувся. «Я жінок знаю, може, краще, ніж хто. Некоронована цариця - людина

пересічна, але її кар'єра рівно виїмкова, як і кар'єра світлішого князя Римської Імперії і

Всеросійського князя Іжорської землі, Меншикова. В августі 1702 р., коли Шереметьєв добув

Марієнбург, поміж полоненими попалася йому в руки разом з родиною пастора Глюка також їх

служниця Катерина. Дівка здорова, рум'яна, повновида, палкоока, безумовно, гарна з себе й

темпераментна, незважаючи на те, що з низького стану, бо донька простого лінфляндця

Сковронського, припала до смаку Шереметьєву, але знов не так то дуже, щоб він не хотів її

відпустити світлішому, якому вона раз по добрім обіді в Шереметьєва незвичайно подобалася. У

Меншикова побачив її в два роки пізніше цар, запалився до неї і Меншиков, як «лібстер фройнд»

і «герценскінд» царя, подарував йому Катерину Сковронську. І так царя і його приятеля не

роз'єднала, а ще ближче зв'язала тая жінка. Кажуть, вона ще й донині любить Меншикова, а цар

любить її. Вона робить з царем, що хоче, а Меншиков з нею. Як тая історія скінчиться,

передбачити годі, але знаємо, що й Самсон погиб через Далілу, а Юдита Голофернові голову

відрубала. Тут, може, тільки царевич жертвою впаде, бо Сковронська людина не найгірша

собою, а що, як м'яч, переходила з рук до рук, так це вже не її вина, лиш тих подій, які граються

людьми, як перекотиполем. Але як би там не було, а Катерина Сковронська і дотеперішні

перипетії її життя це один із доказів, що Росія - окремий світ, якого Європа не знає і не розуміє.

Міг Меншиков стати світлішим князем, чому ж би не можна дівці пастора Глюка стати царицею