З-під Полтави до Бендер. Крутіж

«Невже ж ви дійсно вважаєте Меншикова таким здібним?»

«Він здібний до всього, - це головна річ. Нема нічого, перед чим ужахнувся б. Ні совість, ні

мораль, ні серце, ні чуття не скажуть йому: «Стій! того не смій зробити!» Догоджувати цареві,

вживати життя, лізти вгору аж на найвищий щабель, може, аж до корони й багатитися, бо гріш

дає силу, це він має на цілі, а все інше для ніого «пустяки».

«А про його інтелект що ви гадаєте?»

«Фельдмаршал Шереметьєв, як вождь, куди здібніший від нього і хоробріший, але

Меншиков хитрий і бистрий, він не лев, а лис. До того він пильний, завзятий і витривалий. Має

знамениту пам'ять і легко орієнтується в найскладнішій ситуації. Сто справ дайте йому, і він про

жадну не забуде, хоч навіть писати не вміє, щоб собі поробити нотатки; кажуть, якісь там власні

знаки придумав, як карбівничий карби. До того психолог і актор. Читає в царській душі, як ніхто

інший, і грає перед ним комедію брехні, як ніхто інший.»

«Інтригант?»

«Першої кляси. Можливо, що колись і царя перехитрить. Поки що деморалізує його

доостатка. Нині царя не любить ніхто: ні військо, ні хлопи, ні пани, ні духовенство. Він немає ні

жінки, ні сина. Правесна жінка в манастирі, син ненавидить батька.»

«А батько сина?»

«Мабуть, що так. Цар спалюється в огнях Діоніза. Бакх, Пріяп, Сатир, все в одній особі. Сто

гетер не шаліло так, як він один. Меншиков буцім товариства йому додержує, але цар не знає

міри, а Меншиков знає ії. Цар винищить себе, Меншиков останеться, це вже можна нині сказати.