З-під Полтави до Бендер. Крутіж

І так привітливо, мало що не солодко балакав, що турок тільки приязно усміхався до нього.

«Бач, як зуби шкіриш і примилюєшся тепер, недовірку бісурманський, а недавно на нас нападав,

старому Хмелеві батька під Цецорою убив, ясир набирав, під Берестечком нас зрадив, ах ти

виплодку пекельний!»

«А з Юрасем що ви зробили?» - приставав до турків другий козак.

«Ну кажіть, де ви закатрупили бідного Юрася, ну?»

Турки, гадаючи, що їм Бог вість які милі речі говорять, приязно усміхалися, показуючи повні

роти білих зубів.

Над табором маяла вже гетьманська хоругва. Мручко не балакав на вітер. Таку здорову

жердку вишукав десь у лісі, як щогла на кораблі.

Кругом намету козаки стояли і не пускали туди нікого. «Гетьман не велів», - говорили.

Назустріч Войнаровському гетьманський чура вибіг.

«Вашої милості нетерпеливо дожидають».

«Що ж таке?»

«Ясновельможний двічі кликали. до себе».

Войнаровський прискорив ходи.

Увійшов до першого переділу намету. Тут усі до нього: «Де він дівався, де пропадав?.. »

«Не бачите? Купатися ходив. - І показував на мокре ще волосся. - Що? Невже ж мені не

вільно?»

«Правильно. Невже ж чоловікові й викупатися не вільно?» - притакував солодким голоском