З-під Полтави до Бендер. Крутіж

нас ще й перша твердиня не здалась, а вже старшини захитались. І чого? Та ж рішення битви

під Полтавою висіло на волоску. Цар в останній хвилині побідив, чого ж вони наперед повтікали?

Зрадники, чи труси?

Швед, не діждавшися відповіді, торочив своє: «Я вашій милості голову свою кладу, що коли

б король під Переволочною не здавав армії на Левенгавпта, то не Меншиков наших, а наші

Меншикова загорнули б у полон, як рибу в сак. Короля Карла там бракувало, так само, як під

Лісною і під Полтавою, бо під Полтавою побили не короля Карла, а графа Реншільда, правда?»

Войнаравський не брався перечити. Його зворушувало оце довір'я жовніра до свого вождя.

Притакнув головою: «Авжеж, авжеж».

«Ваша милість, - почав знову швед, - може собі гадають, що я зраджую тайни мого пана?»

«Я собі того ніяк не гадаю», - заперечив Войнаровський.

«І добре, бо я скорше собі кулю в лоб пустив би, ніж мав би спроневіритися його милості

королеві. Кажу те, що незабаром усі будуть знати, бо король з того ніякої тайни не робить. І не

ворогові кажу, а приятелеві короля. Тут тільки про час ходить, більш про ніщо. Правда?»

«Лиш про час і про правду», - притакнув Войнаровський. - Купайтеся здорові, лиш не

втопіться, бо хто б мені правду сказав?»

«Лихе не пропаде!» - відповів швед і нирнув у хвилі.

Войнаровський скинув контуш, засукав рукави і обмився в ріці. Раз, що таки дуже був

спітнів, а друге, щоб міг сказати, що ходив купатися. Горленко й Орлик уже, мабуть, шукали

його. Дуже тепер цікавляться кожним кроком гетьманового небожа. Поки дійде до табору, голова