З-під Полтави до Бендер. Крутіж

єдиний грізний противник царя.

На тім то й перечаться стиха. Одні кажуть, що Порта піде війною на москву, а другі, що ні.

Ціла Європа тепер числиться з Петром.

Він побідив.

«А чого ж тоді сераскір так наших чемно гостив і чого нас кликав до себе? Не бійтесь, не з

великої любови! З Царгороду такий наказ дістав».

Орлика ніяк за язик потягнути не могли. Мовчав, то на Горленка, то на Войнаровського

зиркаючи з-під ока.

Шведи вечірній псалом проспівали. Поважно,

боговійно, як у церкві.

На одно око сліпий польовий пастор Міллер обходив батальйони і благословив їх на

перший сон у чужій землі, в якій їм доведеться, мабуть, дещо довше побути. В королівськім

наметі світло не гасло.

Лопотіла жовто-синя хоругов, щогодини змінялася почесна турецька варта.

А козацького табору сон ніяк приборкати не міг.

Потухали вогні, линяли зорі, а все ще біля якогось возу то пісня зірветься, як наполоханий

птах, то загоготить здоровий козацький сміх. Циганки підкрадаються до возів, щоб ворожити. «Як

я тобі поворожу, небого...»

Щолиш ранком побачили, яка тут краса.

Золотом мигтіли стріхи варницьких хат, як жемчуги, горіли верхи мінаретів, синіли гори,