З-під Полтави до Бендер. Крутіж

гетьмана, що під Полтавою справу прорізав, не сподівайся пощади».

А ранок такий гарний, повітря, як нектар, живчик б'є жвавіше; хотілося б скочити на дарабу,

вхопити в жменю стерно і боротися з хвилями, крутіжами, зі скелями, що їх видно й не видно.

«Люди, вірте мені! Я молодістю розумний. Де ж тая Ганна, щоб їй це сказати? Ні, ні, добре, що її

тут нема».

Вона того самого бажає, Любови Хведорівни доня. А тому тепер не бути. Досвід не велить.

Сумління. Політичний розум.

«Задовго я біля свого дядька побув. Багато дечому придивився».

Дністер біля Бендер на яких 70 сяжнів широкий. Зате, кажуть, йде 8 сяжнів углиб.

Чистоводий і рвучкий, як гірський потік. Риба до сонця на плесо підпливає і плюскається, ніби

здригається ріка.

Козаки й шведи, дожидаючи поромів, щоб переправитися на другий бік, висипалися на

берег, глядять і налюбуватися не можуть. Вода одних і других притягає до себе. Очима

купаються.

«Стерлядь, їй Богу, стерлядь!» - гукає якийсь козак з рибалок. «Що стерлядь! Тут і білюга з

моря підплива, здорова, як довжелезний човен. Кажуть, недавно таку зловили, що два пуди

самої ікри дала». Облизуються, слухаючи.

Берегами вози з трощею їдуть. Безконечно довга валка. Торішня, суха вилискується, як

золото до сонця.

«Також не мають що возити та трощу».