З-під Полтави до Бендер. Крутіж

І щоб показати, що воно так, притупував лівою ногою, а Гультман кривився за кожним

разом, буцім це його боліло.

Гетьман також не хотів їхати в ханському ридвані і туди посадовлено старшинських жінок.

«Ніби своєю на прощу до Києва їду», - казала одна. А друга згірдливо закопилила губи,

буцім на огонь дує: «У мене економ такою їздить.» Все в них тепер було найкраще і найдорожче,

а тут чим дальше, тим нікчемніше, навіть глянути нема на що.

Оповіданнями про свої статки скорочували собі нудьгу.

Хоч яке тут гарне повітря, нарікали на нього. Дух у грудях спирає.

«По ночах кашляю, а сплю, як журавель на варті,» - казала одна.

«Миша шорохне і вже я збудилася»! «Бо вам, серце, - радила друга, - цибулевого соку

напитися б та води приложити до лоба і то йорданської, та гірчиці на груди, і пройшло б, так

мені, Боже, пройшло, мов рукою відняв».

«Спасибі вам за вашу уважливість до мене, але від самого запаху цибулі вмираю, -

відповідала перша, журливо спускаючи очі. - Домашніх ліків зроду не вживаю.»

«А спробуйте ви, може, якраз домашній і поможе, бо позвольте завважити собі, що нам

тепер чим дешевше, тим краще; прийшло таке, що від дорогого й відвикати треба, ой треба!»

«Хто може, хай відвикає, а я ні.»

Розмова вривалася, щоб за хвилину початися наново на ту саму, або на подібну тему. Без

«охів» та «ахів» ніяк не обходилося.

«Ах, який тут брудний народ, буцім не купалися зроду.»