З-під Полтави до Бендер. Крутіж

зневіри».

«Коли б більше таких!» - захоплювався Герцик.

«Таких більше бути не може, - відповів Понятовський. - Генії двійниками не ходять».

«Ні, - притакнув Орлик і, зміняючи голос, додав: - Знаєте, панове, я тільки дякую Богові, що

не наш чоловік, а москаль».

«Кацап, сиріч - різун», - докінчив Герцик.

Розпрощалися. Понятовський до своїх поляків подався, Орлик з Герциком пішов до своїх

возів, Войнаровський прямував до гетьманських. По дорозі стрінув Мручка.

«Що робить гетьман?» - спитав тривожно.

«Спить».

«Знає, що сталося?»

«Не казали».

«І добре. Бо пощо? Все таки подія немила, хоч і скінчилася щасливо».

«Правди під решето не скриєш. Ясновельможний вже про Рачка питався».

«А Рачок?»

«Помер».

«Помер?» - скрикнув>_Войнаровський. - А це знов що? Припадок який, чи яка

біда?»

«Невже ж ваша милість не знають? Рачок за гетьмана погиб».

«Блазень?»