З-під Полтави до Бендер. Крутіж

срібними вилками на срібну тарілку страву, яку перше мусів при нім спробувати кухар у кухні.

Король навіть не догадувався, яке то ангельське крило розгорнуло над ним свою

невсипущу опіку.

Король видимо подужав.

Ходити ще не міг, його ліва обандажована нога все ще лежала на стільці, приставленім з

лівого боку до стола Але степовий вітер обсмалив його лице, а здорове повітря забагрило уста

на червоно. Тільки очі не повеселішали, дивилися вглиб і нагадували фйорди.

Напроти короля сиділи посли від кримського хана й від сераскіра з Бендер. Праворуч

шведи, ліворуч декілька українських старшин, між ними Орлик, Войнаровський, Горленко.

Гетьмана не було, бо хворий.

«Я дуже жалую, - казав король, що його світлости пана гетьмана, мого вірного союзника

нема між нами і п'ю на його здоров'я».

Король нарошне випив цей тост, щоб зарівно в Криму, як і в Туреччині, знали, що всякі

балачки про непорозуміння між ним і гетьманом не мають реальної підстави Він знав про плітки,

немов то гетьман хотів короля зрадити і передати цареві і немов то король не від того, щоб за

ціну видачі гетьмана заключити корисний мир з царем. Знав також, що еміграційне повітря

незвичайно сприяє розвиткові інтриг, і тому висловив цей тост за здоров'я гетьмана до рук його

небожа Войнаровського. «Будь ласка, передайте мої слова вашому світлому дядькові», - сказав

король.

Войнаровський подякував за честь, а Горленко легко штовхнув носком свого сап'янця